Сьогодні відзначаємо 145 років від дня народження Лесі Українки

ПРО РЕВОЛЮЦІЮ ГІДНОСТІ ТА АГРЕСІЮ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ (МОН, 2015)

20 лютого День Героїв Небесної Сотні....

У класах стало тепліше і затишніше, тому що....

  Протягом грудня місяця 2015 року у Мар'янівській ЗОШ І-ІІ ступенів були замінені всі вікна та вхідні двері на металопластикові. На суму: 316 000 тис.гр.

Тепер наша школа набула привабливого вигляду.   У класах стало тепліше і затишніше.

А ще замінено два опалювальних котли під тверде
паливо на суму: 52 000 тис.гр.

 

Ми щасливі! Дякуємо Репілевському Е.В.  :)

«Вже скільки років проминуло, а біль у серці б'є і б'є...»

 Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто усіх повертає назад...

 Сьогодні в нашій школі  відбувся урочистий захід з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 27-ї річниці виводу військ з Республіки Афганістану. На заході були учні, вчителі та  сільський бібліотекар Чеховська Катерина Григорівна.

 Полеглих у цій війні присутні вшанували хвилиною мовчання.

   Афганістан – це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7-8 тисяч метрів.

    Загалом захищати революцію у «братській» країні 1979 року були направлені понад 150 тисяч українців. Більше трьох тисяч з них загинули під час цієї війни, сім тисяч повернулися в Україну інвалідами, близько 2 тисяч вважаються полоненими і безвісті зниклими. Уже дома, від ран, хвороб і самогубств померли більше 4 тисяч українських «афганців».

Всього, з 1979 року в Афганістані загинуло понад 14 тисяч радянських солдат, більше 30 тисяч з них були поранені; з афганського боку втрати були ще жахливіші – біля 1,5 мільйона загиблих і майже 5 мільйонів біженців, що знайшли притулок в сусідніх Пакистані та Ірані.

   Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.
    Серед них був і наш земляк ,воїн-інтернаціоналіст Валько Анатолій Вікторович. На жаль, йому не судилось зустріти сьогодення разом з нами, дякуючи не байдужій громаді села і Тавричанській сільській Раді учні разом з вчителем історії відвідали місцевий цвинтар і поклали віночок пам'яті на могилу Анатолію Вікторовичу.

Сьогодні для наших дітей воїни-інтернаціоналісти, є прикладом мужності та героїзму!

"Я буду вічно жити. Я в серці маю те, що не вмирає"

Атласи з історії України.